Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти
1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
3. Здобувач освіти, який став свідком булінгу у ЗДО, зобов’язаний повідомити про це вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти .
4. Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
5. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
6. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду звернення.
7. Якщо випадок цькування був єдино разовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
9. Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)
1. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
2. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.
3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Методичний посібник "Навчіть дитину захищатися"
Права та обов'язки здобувачів освіти:
У закладі дошкільної освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території дошкільних закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:
-особи, які постраждали від булінгу (цькування);
-особи, які стали свідком булінгу (цькуванню);
-особи, які вчинили булінг (цькування).
При цьому здобувачі освіти зокрема забов'язані:
-поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
-відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров'я, здоров'я оточуючих, довкілля;
-повідомляти керівництво дошкільного закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно них, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?
-подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу щодо вашої дитини;
-поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування.
ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР?
- відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте мотивацію її поведінки;
-поясніть дитині, що за вчинення булінгу наступає адміністративна відповідальність;
- зверніться до психолога і проконсультуйтесь щодо поведінки своєї дитини під час перебування в садочку;
- дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини заведено справу.
ПАМ'ЯТАЙТЕ! Дитина-агресор не зміниться відразу. Це тривалий процес, який потребує витримки та терпіння.
ЯКІ ДІТИ НАЙЧАСТІШЕ СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ
Наскільки висока ймовірність того, що вашу дитину можуть цькувати в школі — 7 підказок для батьків
Дуже часто дитині, яка в школі зазнає цькування, закидають, що, мовляв, вона якимось чином провокує булінг. Однак американська експертка з протидії цькуванню Шері Гордон вважає, що навіть сильна духом, приваблива, спортивна й популярна серед однолітків дитина стати мішенню для цькування.
Як пише Гордон у своїй статті«10 причин, чому дітей цькують», приводом може стати будь-що. А причиною, чому організатор цькування вирізнив саме цю дитину, а не когось іншого, є те, що вона потрапила їм на очі в потрібний момент і на неї відреагували їхні комплекси, страхи, забобони.
Власне кажучи, початковою причиною цькування є внутрішні проблеми самого цькувача чи організатора цькування! Передбачити, у який момент і на кого вони зреагують і спрямують негативну увагу, неможливо. Водночас психологи визначили кілька типів дітей, на яких цькувачі найчастіше реагують.
Творчі, цілеспрямовані, розумні
Ваша дитина вчиться краще за інших? Вона наполегливо тренується? Має чітку мету й докладає зусиль, щоби її досягти? Ймовірність цькування таких дітей надзвичайно висока.
Цькувачі обирають їх, бо заздрять увазі, яку привертає відмінник або дитина-»досягач». Вважаючи в глибині душі, що не здатні досягати масштабних цілей чи створювати щось, вони намагаються «позбавити» цієї якості інших. Їм прикро й заздрісно.
Успішні
Вашою дитиною захоплюються вчителі та однокласники? Отже, є й заздрісники. Як вона сміє займатися професійним спортом, писати музику і збирати сотні лайків за викладені на YouTube композиції, виграти творчий конкурс, якщо вони на таке не спроможні?!
Цькувач або має комплекс неповноцінності, або думає, що однокласник його затьмарює. І вирішує зробити так, щоб успішна дитина втратила впевненість у собі, а люди навколо засумнівалися, що вона справді здібна.
Популярні
Є категорія дітей, які всім подобаються: і вчителям, й однокласникам. Така дитина комунікабельна, товариська, займає високий щабель у соціальній структурі класу.
У неї обов’язково знайдеться конкурент(ка), як(ий/а) захоче відвоювати собі цю сходинку. Він/вона розпускатиме чутки, вигадуватиме образливі прізвиська, вдасться до кібербулінгу — усе, аб зруйнувати популярність «принца»/»принцеси» — і забрати корону собі.
Вразливі
До цієї категорії можна віднести дітей-інтровертів, боязких, слухняних, скромних, неагресивних, тихонь. У них, як правило, занижена самооцінка, бракує впевненості — і цькувачі злітатимуться на неї, як мухи на мед.
Власне кажучи, якщо дитина не оточена компанією друзів та не ініціює пустощів, вона вже — легка мішень для цькувальників. Така дитина має вигляд беззахисної.
З погляду цькувача, дошкуляючи такій безпорадній «вівці», дуже легко відчути себе «суперменом», крутішим за варені яйця. Тим більше, що не треба боятися дістати здачі. Адже інші діти не одразу помітять цькування й не стануть на захист однокласника, принаймні, одразу.
До категорії вразливих можна віднести й учнів, менших за віком, ніж цькувач. Уявіть різницю в зрості та вазі між першачком і четвертокласником! Кривдячи менших за себе дітей, легко уявити себе сильним і могутнім, відчути владу над іншою людиною.
Новенькі
Нова в класі дитина зазвичай ще ні з ким не знайома й не встигла ввійти до якоїсь компанії. Цькувати таких — щонайпростіше. «Новенький» опиняється в тій же ситуації, що і «вразливий» — він сам на сам із цькувачем і до того ж на ще чужій для себе території. Заступитися нікому.
Однак, якщо в «новенького» чи «вразливого» є хоча б один друг у школі (а ще краще — у класі), шанси стати жертвою булінгу різко зменшуються. Адже не кожен насмілиться ображати дитину, за яку може заступитися «сталожил», який знає кому й на кого скаржитися!
Діти, які вирізняються зовнішністю
Ваша дитина — дуже висока чи, навпаки, нижча за однолітків? Занадто худа чи, навпаки, повнувата? Має шрам на видному місці? Носить окуляри? У неї почали з’являтися прищі на обличчі? Завеликий ніс? Клаповухість? Розкосі очі? Ластовиння? Великі передні зуби? Руде волосся? Кульгавість?
Будь-яку особливість зовнішності, що впадає в око, помітять. Дехто зверне увагу раз — і ніколи не прокоментує. А діти, схильні до цькування, помітять — і використають це проти «не такої, як усі» дитини. Вони оберуть одну чи кілька рис зовнішності та почнуть «бити» по вразливих місцях: давати дошкульні прізвиська, відпускати злі жарти, розповідати образливі анекдоти… Мета цькування — посміятися над кимось і заодно привернути увагу до власної дотепності (цькувачі вважають, що сміятися над іншими дітьми справді дотепно). Цькувач мріє здобути популярність і не знає інших способів привернути увагу до себе.
Діти зі слабким здоров’ям чи інвалідністю
Харчова алергія, астма, дислексія, складний випадок заїкання, аутизм чи синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, інвалідний візок, милиці… Цькувач у цьому випадку має проблему з емпатією — він не вміє співчувати, а за рахунок хворої дитини намагається продемонструвати своє почуття гумору і привернути увагу до себе.
Діти, які належать до іншої національності, релігії, раси
Діти завжди звертають увагу на не схожих на них людей. Однак цікавість буває доброзичлива, а може бути «приправлена» ксенофобією, якою діти могли «заразитися» у своєму оточенні.
Темніший колір шкіри, хіджаб, іноземний акцент можуть зробити дитину жертвою цькувачів, у яких батьки не виховали толерантність. Адже толерантні люди — це люди, які, за словами психолога Олександра Асмолова, вміють жити у світі різноманіття.
Якщо сто років тому ксенофобію можна було списати на те, що дитина просто не стикалася з представниками інших рас, релігій, культур. Однак нині це не аргумент. Телевізор, де показують новини, фільми й серіали з усіх куточків світу, є в кожній родині.
Найімовірніше, цькувач живе в родині, де взаємини сповнені конфліктів і агресії. Можливо, батьки цієї дитини не навчили її толерантності чи негативно характеризують у її присутності людей інших національностей, релігій і рас. І на цю невихованість накладається бажання подражнити й посміятися за чийсь рахунок.
Як бачите, типово причина булінгу — не в жертві, а у внутрішніх проблемах цькувачів: заздрості, емоційній незрілості, комплексах. Цькувайло шукає, за чий кошт «компенсувати» ці проблеми. А жертва просто «потрапляє під роздачу» — і надовго стає іграшкою цькувачів — якщо не втрутяться батьки й досвідчені педагоги.
2.pdf.jpg)
Коментарi