ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Психологічні особливості дітей дошкільного віку
Поради та рекомендації практичного психолога щодо взаємин батьків з дитиною у період її адаптації до дитячого садка
* У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.
* Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.
* Аж ніяк не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.
* Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
* Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.
* В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.
* Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви його любите.
* Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.
* Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.
* Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.
*Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.
* Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.
* При важкому перебігу адаптаційного процесу у Вашої дитини звертайтеся на консультацію до дитячого психолога, дитячого педіатра.
Шановні батьки!
Не забувайте основні аксіоми виховання!
1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.
4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.
5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Поради та рекомендації практичного психолога батькам щодо взаємин з гіперактивними дітьми
Гіперактивна дитина потребує постійної батьківської підтримки. Зробити гіперактивну дитину тихою і спокійною – неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
- Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона гіперактивна. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладнення під час пологів, психосоціальні причини – стиль виховання в сім’ї.
- У дітей з проявами гіперактивності спостерігаються труднощі з концентрацією уваги і регуляцією поведінки, які спричинені порушеннями процесів гальмування і збудження в корі головного мозку.
- З гіперактивною дитиною спілкуйтесь спокійно, тактовно, з розумінням вислухайте її.
- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 10 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і просто не почує Вас.
- У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною що можна, а що не можна в поведінці дитини вдома і в дошкільному закладі.
- Не завищуйте вимог, особливо якщо дитина навчається в школі, щоб не було перевтоми, капризів і відмови від навчання взагалі.
- Заборон має бути не багато, але говоріть чітко, твердо. Бажано, щоб дитина знала, які «санкції» будуть зроблені батьками за порушення поведінки.
- Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть за її успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
- У повсякденному спілкуванні з гіперактивними дітьми батьки повинні виключити різкі заперечення словами «ні» і «не можна», тому що такі діти є імпульсивними і зразу ж прореагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано не говорити «ні», а дати можливість вибору для дитини.
Консультація для батьківна тему:«Харчування дитини під час адаптації до дитячого садка»
Однією з найпоширеніших проблем адаптації до дитячого садка є відмова від харчування. Основні причини такої поведінки – неспівпадання режимів та раціонів харчування удома та у дитячому закладі. Може бути так: дитині пропонують їсти, а вона не голодна; минає трохи часу, і в неї виникає відчуття голоду, то й починає вередувати, або ж ледве не засинає за обідом, а перед тим, на прогулянці, плакала, була збуджена, бо хотіла їсти. Інколи збіг відчуттів голоду і втоми може стати подвійним джерелам роздратування. Агресивна реакція — то, власне, реакція боротьби. Малий невдоволений ситуацією і починає протестувати, намагається силою змінити її. Проте сварити за це не слід — не його ж то провина. Тут винні дорослі, які не потурбувалися про забезпечення йому фізіологічно комфортного перебування у дитячому садку.
Якщо ви хвилюєтесь за харчування дитини, тоді не заохочуйте відмову – не варто давати їжу з собою, зголоднівши дитина буде їсти садочкову їжу. Просто не отримавши згоди з вашого боку у вигляді «запасного» печива чи соку, вона не буде прораховувати інші варіанти, якщо від початку не буде їх знати. Правда ви повинні бути готові до аргументу, що інші там щось мають і пояснити, що в садочку це не можна, це порушення правил, а вдома ви вже домовитесь.
Відмова від харчування - один із найпоширеніших симптомів важкої адаптації. У більшості випадків це обумовлено стресом у дитини. Тому цю проблему варто вирішувати обов'язково комплексно, не обмежуючись лише харчуванням. Це бесіди, рольові ігри «в дитячий садок». В іграх акцент можна зробити й на харчуванні (особливо, якщо ваша дитина вередлива). Можна розповісти про роботу кухарів: дітки їх не бачать, але вони, як і вихователі, дуже стараються, щоб кожному з дітлахів було комфортно, як вдома. Пограйте в «зайчика, який не їв у дитячому садку». Розкажіть у доступній формі, що діти на всіляких заняттях витрачають багато енергії і організм просить її повернути і поїсти, інакше можна захворіти. Почитайте кілька психотерапевтичних казочок, наприклад, Казка про Царя Гороха, принцесу горошинку та огірка-молодця. Незайвим буде, якщо вдома ви будете іноді готувати такі ж страви, які пропонуються у садку. Також було б добре проконсультуватися з педіатром, аби переконатися, що порушення апетиту не пов'язане із якимось захворюванням.
Консультація для батьківна тему:«Адаптація дитинидо умов дитячого садка»
Початок відвідин дитиною дитячого садка є новим етапом в її житті, тому краще підготуватися до нього наперед. Про це ми говорили у попередній статті. Критерієм благополучного психологічного і фізичного стану дитини є її успішна адаптація. У тому випадку, коли дитина не справляється із завданням адаптації до нових умов, ми можемо спостерігати симптоми важкої адаптації. До них відносяться:
• порушення позитивного емоційного стану дитини;
• дитина багато плаче, прагне до емоційного контакту з дорослими або, навпаки, роздратовано відмовляється від нього;
• дитина випробовує складнощі зі встановленням контакту з іншими дітьми;
• порушення апетиту;
• порушення сну;
• хворобливо протікає розлука з рідними;
• знижується загальна активність;
• загальний пригнічений стан.
Для того, щоб полегшити період адаптації дошкільника батькам необхідно дотримуватись певних правил:
1. Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на її першу вимогу і так, як вона хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: "Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати".
2. Збираючись в дитячий садок, можна, і навіть потрібно, дозволити дитині брати з собою деякі іграшки, або вибрати якусь пам’ятну річ (бажано невеликого розміру), щоб вона принесла туди «частинку» рідної оселі і яка буде нагадувати їй про вас і про те, як сильно ви її любите. Можна запропонувати дитині таку гру: іграшка ходить з дитиною в дитячий садок щодня і знайомиться там з іншими іграшками. А потім розпитуйте дитину, що з іграшкою відбувалося, хто з нею товаришував, хто кривдив, чи не було їй сумно (дітям легше говорити про свої відчуття від імені іграшки).
3. Не намагайтесь підкупити дитину за згоду йти чи залишитись в дитячому садку – трактуйте перебування в садку як свято і нагороду, а не покарання. Треба дати чітко зрозуміти дитині, що в садок вона піде за будь-яких обставин, створити позитивну мотивацію підібравши найбільш вагомий аргумент – «там будеш малювати фарбами, бавитись машинками (ляльками), бавитись з дітками…», але не піддаватись на примхи, адже достатньо одного разу, щоб дитина відчула вашу слабинку і навчилась нею маніпулювати.
4. Під час прощання з мамою часто дитина починає вередувати — тримається всіма силами за маму, іноді навіть голосно кричить, ридає і влаштовує істерики. Потрібно спокійно поцілувати малюка, помахати йому рукою і «передати» до надійних рук вихователя (якщо вона сама відмовляється йти). Зазвичай, діти, особливо ясельного віку, плачуть хвилин 5-10 і заспокоюються. Залишаючи дитину, головне — не зникати раптово. Дитина повинна бачити, що мама йде і потім прийде. Потрібно детально пояснити дитині, що вона зараз робитиме: «Ти зараз пограєшся, поїси, поспиш. Потім ти прокинешся, а я вже за тобою прийшла».
5. Не піддавайтеся на маніпуляції дитини – плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, це ти вже великий. А я допоможу тобі».
6. Навчіться прощатись з дитиною швидко, даючи цим самим зрозуміти дитині, що ви впевненні в ній і її вмінні контролювати себе. Але не намагайтесь вислизнути непомітно («втекти») від дитини – це зруйнує довіру дитини до вас і ваших обіцянок. Обов’язково постійно розповідайте їй куди ви йдете і коли повернетесь: «Прийду після того як ти поспиш» або «Після прогулянки», але не намагайтесь пояснити в часі – для дітей дошкільного віку, години дуже абстрактне поняття.
7. Придумайте свій ритуал «прощання», який буде складатися із певних знаків уваги і любові і який потрібно буде виконувати щоранку в певній послідовності.
8. Залучайте вихователя до співпраці. Вам потрібна людина, яка радо зустріне вашу дитину, не соромтесь висловлювати свої побажання і прохання, адже робота вихователя власне і полягає в створенні найбільш комфортних умов для перебування і навчання діток. Проте пам’ятайте, що мета дитячого садка насамперед покликана реалізовувати колективне виховання, тому надмірна увага до однієї дитини може створити дискомфорт саме для цієї дитини – інші дітки швидко помічають зосередженість вихователя і починають капризувати. Тож висловлюючи певні вимоги, не забувайте про їх причетність до загальної місії.
Одним з таких побажань може бути називати дитину не офіційним іменем, а її «домашнім» іменем. Адже, може статися, що у групі виявиться кілька Сашків або Оленок, тож Сашуня, Шурко, Лялюся або ж Зайчик, Крихітка чи Сонечко залюбки відгукуватимуться на звичні для них звертання.
9. У перші декілька днів, у жодному випадку, не слід залишати дитину більш, ніж на 1,5-2 години. Спостерігаючи за її реакцією, можна поступово збільшувати час перебування в дитячому садку. Рекомендується близько тижня забирати дитину з садка до денного сну, далі (при нормальному стані малюка) близько тижня – відразу після сну, а вже потім можна залишати на вечірню прогулянку.
10. Обговоривши поведінку малюка першого дня, варто домовитись про тривалість його перебування у садку наступного дня. Увечері вдома варто відсвяткувати початок дитсадківського життя і ознайомити всіх членів родини з тим, як минув день і чим він був цікавий дитині.
Як правило, в перші дні діти втомлюються як психологічно, так і фізично, тому, при нагоді, добре влаштовувати «розвантажувальні від садка» дні – один день в тиждень залишатися з малюком удома. Або нехай кілька днів приходить до садка лише на прогулянку. Певні незручності від цього (тимчасові) компенсуються усвідомленням найголовнішої користі такого варіанту режиму: збереження фізичного та психічного здоров'я малюка, його позитивного ставлення до дошкільного закладу. Пам’ятайте – фізіологічний дискомфорт зумовлює емоційні зриви, нервову перенапругу, що, у свою чергу, призводить до психосоматичних захворювань.
11. У перші декілька днів дитина відчуває себе в дитячому саду скуто. Постійна заборона емоцій може привести до нервового зриву, тому в період адаптації дитині просто необхідно «випускати» емоції в звичній домашній обстановці, що не викликає скутості. Не лайте її за те, що вона дуже голосно кричить або швидко бігає — це їй необхідно.
12. Батькам не слід забувати також про таку особливість малят, яку можна назвати "зараженням емоціями": заплакав хтось один, а за ним, дивися, ще кілька найвразливіших з-поміж тих, чий дитсадківський "стаж" найкоротший. Подібна "ланцюгова реакція", ясна річ, негативно впливає на психофізичний стан дитини, а тому цілком слушно наперед дізнатися, скільки новачків прийде у групу протягом тижня і коли саме їх проводитимуть.
13. Вдома слід викликати у малюка приємні спогади від побаченого у садку, бажання швидше піти до дитячого садка, адже позитивна налаштованість на відвідування дитячого садка полегшує входження у новий побут. Одначе то лише один з чинників, які безпосередньо впливають на процес адаптування. Такими чинниками є взаємна відповідність режимів, за якими живе дитина вдома і в дошкільному закладі; певна самостійність у побутовому обслуговуванні (відповідно до віку) та рівень розумового розвитку, про які ми вже говорили у статті «Підготовка дитини до відвідування дитячого садка».
14. У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Якомога частіше обіймайте його і цілуйте. Намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про діток, про вихователів. Не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого саду дитиною. Пам'ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.
15. Багато розмовляйте про садок і його позитиви, розпитуйте дитину про її досягнення і переживання, діліться власними емоціями щодо цього. Закріплюйте отримані знання і навички вдома, а при виникненні розбіжностей пояснюйте і обговорюйте нюанси (при потребі, навіть з вихователем).
16. Будьте у контакті з вихователями – цікавтеся поведінкою дитини в садочку, її стосунками з дорослими і однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають. Ніколи не підривайте авторитет вихователя, навіть якщо він вам не симпатичний – ця людина має безпосередній вплив на вашу дитину, саме з цією людиною починає формуватись думка на світ поза домом і тому ваше ставлення зіграє важливу роль у вмінні вашої дитини спілкуватись і оцінювати оточуючих. Якщо ж у вас все ж виникнуть непорозуміння, намагайтесь залагоджувати їх не у присутності дитини – така поведінка збереже довіру дитини до вихователя і не створить непотрібного стресу.
17. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже вона поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитину своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок. Ви маєте себе налаштувати на те, що адаптація може затягнутись і просто не зважати на цей фактор буде неможливо і дуже небезпечно для психологічної стабільності вашої дитини. У такому разі вам необхідно прорахувати запасний варіант чи забезпечити себе часом на маленьку перерву, а тоді спробувати знову.
Правил, на перший погляд, дуже багато та якщо за основу взяти будь-які п’ять з них, а потім, коли ви їх освоїте, будете додавати до них інші у вас все вийде. І подорож дитинства країною Дитячого садка буде для вас і вашої дитини незрівнянною насолодою.
Інформація для батьківна тему:«Будьмо толерантними»
Дитячий садочок – це дивовижна дитяча країна. Країна чудес і неймовірних пригод, по якій дітлахи мандрують щодня. Ось придивіться уважно. Зелена галявина залита сонячним промінням. А на ній квіти-діти. Їх так багато! І всі вони різні-різні! Он червоніє гордовитий тюльпан, там синьоокі волошки, ще далі сміхотливі дзвіночки, ось розкинулись маленьким острівцем скромно вдягнені ромашки, а ще далі розкішні орхідеї і троянди. Поряд дрімає сон-трава. А навкруги ще безліч знаних і не знаних квіточок. Квіточок-діточок. І всіх їх люблять і лілеють. Адже це Країна Чудес. Так і під нашим дахом зібралася ціла галявина діточок і із сімей з різним достатком, з різним віросповіданням, з різним станом здоров’я.
Та, на жаль, для звичного людського ока така картина мало сприйнятна . Більшість людей звикли до красиво висаджених людською рукою клумб, де є тільки звичні для неї сорти квітів. Така ж картина складається і у сучасних навчально-виховних закладах. Сучасна тенденція до інклюзивного навчання сприймається не однозначно. Адже більшість батьків виховані в умовах національної інтеграції, декласності суспільства та майже повної ізоляції «інакших» особистостей, людей з обмеженими можливостями , не готові враз змінити свою думку щодо цього питання. І які б причини не називала батьки, першопричина одна – тривога, страх за своїх «здорових», «нормальних» дітей. Ми зараз не будемо зупинятися на готовності до впровадження інтегрованого навчання в нашій країні і на такому відносному понятті «норми», а приділимо увагу саме почуттю страху та тривоги. Як то кажуть «Не такий страшний чорт, як його малюють» та «У страху очі великі». І це саме так. Якщо батьки «здорових» дітей зупиняться хоч на мить і розберуться у ситуації, виявиться що не все так погано, як здалося з першого погляду. Дейл Карнеги – американський фахівець в області людських взаємин – говорить: "Будь-який дурень може критикувати, засуджувати, виражати незадоволеність – і більшість дурнів так і роблять, але для того, щоб проявити увагу і бути поблажливим, потрібний сильний характер і самовладання. Замість того щоб засуджувати людей, проявляти до них нетерпіння, постарайтеся їх зрозуміти і прийняти".
Батьки! Бійтеся і тривожтеся за своїх дітей, це нормально і це є важливим для життя. Але зважайте на здоровий глузд. Адже діти з обмеженими можливостями, які навчаються з вашими дітьми, перед вступом у колектив проходять попередню бесіду з кваліфікованими спеціалістами і є соціально безпечними. Разом з тим ваші дітки перебуваючи в одному колективі з дітьми, що мають проблеми зі здоров’ям, будуть розвивати в собі такі знані, але чомусь не завжди і не для всіх прийнятні почуття толерантності, милосердя, благодійності.
Толерантність – терпимість до чужої думки, віросповідання, поведінки, культури, політичних поглядів, національності, стану здоров'я, соціального статусу, тобто це прояв терпимості, розуміння і пошани до особи іншої людини незалежно від яких-небудь відмінностей.
Милосердя – це співчуття, любов, готовність робити добро кожному, м'якосердість. Благодійність – означає робити добро, допомагати бідним, людям з обмеженими можливостями, біженцям, старим людям.
Притча: «Рятівна темнота»
Бедуїн сидів увечері при світлі свічки в своєму шатрі. Він з апетитом узяв фінік, відкрив його, побачив кісточку — і з відразою відкинув його. Тоді він розкрив другий фінік і знову побачив кісточку. Після того, як і в третьому фінику він побачив кісточку, бедуїн задув свічку і з насолодою початків їсти фініки в темноті.
Від того, що ми «закриємо очі», навколишній світ не зміниться. Люди інших національностей, віросповідання, з іншого від вас соціального прошарку чи люди з обмеженими можливостями нікуди не дінуться, як і кісточка з фініка. Нажаль ХХІ століття знаменується певною античністю. Ми дедалі менше розуміємо інших, а особливо «інакших», все менше бажання відкриватися світові, а навпаки — сховатися, уникнути, втекти. Дедалі більше дорослих хочуть назавжди поїхати в те село, куди неможливо провести Інтернет. Та все ж це наш час, наш простір і ми його маємо сприймати не тільки як данність, але ще й маємо змогу змінити. Привести його до гармонії. І починати маємо з себе, адже саме ми, дорослі, маємо змогу, знання і можливість, щоб наші діти жили в гармонії. Ви скажете: це не можливо. Що я можу зробити один, адже це така система. Почніть з малого. «Той, хто чекає можливості зробити відразу багато хорошого, ніколи нічого не зробить. Життя складається з дрібниць. Дуже рідко з'являється можливість зробити відразу дуже багато що. Дійсна велич полягає в тому, щоб бути великим в дрібницях. (Семюель Джонсон, 1709-1784, англійський письменник і мислитель) Якщо ви разом з дитиною напоїте молоком кошеня, чи дасте милостиню бідному, чи прийдете допоможете старій людині приготувати їсти – ви вже зміните світ.
Притча «Врятувати одну зірку»
Людина йшла по березі і раптом побачив хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав в море. Людина підійшла ближче і побачила, що хлопчик піднімає з піску морські зірки. Вони оточували його з усіх боків. Здавалося, на піску - мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів.
- Навіщо ти кидаєш ці морські зірки у воду? - запитав чоловік, підійшовши ближче.
- Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть, - відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття.
- Але це просто безглуздо! - закричала людина. - Озирнися! Тут мільйони морських зірок, берег просто усіяний ними. Твої спроби нічого не змінять!
Хлопчик підняв наступну морську зірку, на мить задумався, кинув її в море і сказав:
- Ні, мої спроби змінять дуже багато... для цієї зірки.
Робіть добро. Будьте толерантні, милосердні. Вдома, дитячих закладах, на вулиці, на роботі. Адже життя часто приносить несподіванки. Саме ваше виховання застрахує вас від найбільшої біди, коли «на старості років нікому і води подати».
Заратустра сказав: "Робити добро іншим – не обов'язок. Це радість, бо покращує здоров'я і збільшує щастя». Китайське прислів'я говорить: "Ароматом троянд завжди віє від руки, яка їх подарувала". Подумайте над значенням цих слів. Робіть добро! Це принесе більше щастя, більше задоволення!
Корисна інформація
Вислови відомих людей:
. "...Чим гідніша людина, тим більшій кількості істот він співчуває". (Ф.Бекон)
. "Співчуття править світом". (Староіндійський афоризм)
. "Хто повний милосердя, неодмінно володіє мужністю". (Конфуцій)
"Милосердя полягає не лише в матеріальній допомозі, скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка перш за все не в засудженні ближнього, а в пошані його людської гідності"
"Володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і вчиняти з ними так, як ми бажаємо, щоб з нами чинили, – ось що можна назвати людинолюбством". (Конфуцій)
7. "Варто лише вірити в людину більше, ніж це звичайно буває, щоб викликати назовні всі кращі сторони його характеру". (С.Смайлс)
Фільми:
«Плата вперед» - (англ.Pay It Forward, інший переклад «Заплати вперед»)—художній фільм 2000 року. Знятий за мотивами однойменного роману Кэтрин Райан Хайд.
Мультфільм "Мотузочки"https://www.youtube.com/watch?v=bKo8T1l5q7M
Мультфільм "Подарунок"https://www.youtube.com/watch?v=dEO6Fmd_8iw
Зарубіжна дитяча література
1. Бічер-Стоу Г. Хатина дядька Тома. - Київ: Веселка, 1983. - 471 с.
2. Візенталь, Сімон. Соняшник: Повість. - М. : Текст, 2001. - 191 с.
3. Мюра Марі-Од Oh, boy! . - М. : Самокат. 2005. -248 с .
4. Пеннака Д. Собака Пес. - М. : Самокат, 2007. - 174 с.
5. Пеннака Д. Око вовка. - М. : Самокат, 2006. - 94 с.
6. Старк У. Чи вмієш ти свистіти, Йоханна? : Повісті: - М. : Самокат, 2006. - 122 с
7. Тор А. Острів в морі: повість - М. : Самокат, 2007. - 284 с.
Консультація для батьківна тему:«Навіщо потрібно розвивати пам'ять?»
Дитині зовсім не обов'язково вміти запам'ятовувати все на світі, але хороша пам'ять - вірний помічник у житті, а головне, у навчанні.
Здатність до запам'ятовування знаходиться в прямій залежності від віку, і вже доведено, що чим старша дитина, тим краще працює у нього пам'ять. Вчені вважають, що це обумовлено не стільки розвитком самої пам'яті, скільки вдосконаленням техніки її застосування. Тобто з віком діти вчаться застосовувати ту чи іншу стратегію, яка дозволяє їм легше і результативніше запам'ятовувати нову інформацію, а потім знаходити її в пам'яті.
Пам'ять і її розвиток також безпосередньо пов'язані з рівнем розумових здібностей дитини. Існує пряма залежність між тим, про що малюк може думати і що робити, і тим, що він в змозі запам'ятати. Тому очевидно, що з розвитком розумових здібностей, яке відбувається у міру дорослішання малюка, пов'язаний і розвиток пам'яті.
Наш багаж знань теж має великий вплив па здатність запам'ятовувати нову інформацію і згадувати стару. Так що в міру збільшення обсягу знань розвиватиметься і пам'ять.
Велике значення має й та обставина, що нові знання повинні мати якесь значення для дитини. І чим більше вони мають спільного з його інтересами, тим легше йому буде їх запам'ятати. Щоб переконатися в цьому, попросіть вашого малюка назвати імена його улюблених мультиплікаційних героїв: без сумніву, він випалить їх без єдиної запинки. Тому-то мотивація і грає таку важливу роль в процесі навчання: вона допомагає незнайомим речам стати значущими і цікавими для того, хто навчається.
Щоб щось запам'ятати, недостатньо тільки повторювати слова, цифри, фрази. Запам'ятати інформацію можна, але пам'ять - це не тільки здатність зберігати необхідне в голові, але і витягувати його звідти, а ось це-то якраз при такому способі є досить проблематичним.
Коли вашій дитині потрібно щось запам'ятати, вона повинна застосовувати певні методи, які здатні не тільки зберегти інформацію в пам'яті, але і згодом її відтворити. У науці ці методи називаються «стратегіями».
Промовляння вголос матеріалу, який необхідно запам’ятати - це найбільш проста й поширена стратегія, яку багато дітей спочатку (років до 8) застосовують неусвідомлено. Маленькі діти рідко можуть вчити що-небудь спеціально: зазвичай вони добре запам'ятовують вірші, числа і т. п., повторюючи їх в ігрових ситуаціях.
Однак потрібно сказати, що промовляння матеріалу, що завчається, вимагає занадто багато зусиль, часу та уваги. До того ж результатів запам'ятовування по такій стратегії вистачає не надовго, так як дитина поводиться, як папуга, в прямому сенсі цього слова, зовсім не намагаючись зрозуміти зв'язки, що існують між елементами того, що вона завчає. Тому така стратегія підходить для запам'ятовування інформації, яка повинна знадобитися найближчим часом: на тривалий термін вона не розрахована. Це типовий спосіб підготовки до іспиту, після якого всі успішно вивітрюється з голови.
Куди більш корисно навчити дитину «організовувати» заучуваний матеріал, тобто групувати його в процесі заучування і знаходити зв'язки між елементами того, що він вчить, а також між новими і старими знаннями. Для дошкільнят важливо створювати зв’язки між матеріалом і образами на картинках. Трохи практики і вашої допомоги, і малюк без труднощів опанує цю корисну стратегію.
«Вищий пілотаж» в заучуванні матеріалу - це системне запам'ятовування. Якщо ваша дитина просто прочитає текст (вголос або про себе), вона зрозуміє його і навіть запам'ятає в загальних рисах. Але цільне і системне уявлення у неї не складеться. Якщо ж інформація не просто запам'ятовується, а добре розуміється і осмислюється дитиною, то залишається в голові на довгий час у вигляді стрункої системи.
Щоб з легкістю застосовувати перераховані вище стратегії, потрібні практика і допомога батьків, які повинні допомагати дітям виконувати те чи інше завдання. Якщо ваш малюк навчиться правильно запам'ятовувати нову інформацію, він отримає в своє розпорядження потужний інструмент, потрібний для навчання, а згодом і для роботи, який називається «пам'ять».
Ігри для розвитку пам’яті
«Картинки»
Дитині на короткий час показується картинка. Потім картинка прибирається і малюку необхідно описати те, що було зображено на картинці, як можна більш детально.
«Опис»
Після того як ви прогулялися зі своїм малюком в парку і прийшли додому, спробуйте згадати разом які-небудь цікаві об'єкти, які ви бачили, або незвичайну людину, яка проходила повз вас. Починайте називати те, що вам запам'яталося в цій людині або предметі по черзі. Хто більше ознак назве той і переміг.
«Танцювальний гурток»
Ця гра розвиває рухову пам'ять. Під веселу музику дорослий показує дитині який-небудь рух. Наприклад, присідає, встає і розводить руки в сторони. Малюкам необхідно його повторити. Рухи можна ускладнювати і навіть придумати цікавий танець.
«Спробуй, повтори!»
Берете рахункові палички. Дорослий викладає з них певну композицію і дає час дитині її запам'ятати. Потім малюк повторює цю композицію зі своїми рахунковими паличками. Можна помінятися ролями. У цій грі можна використовувати не тільки рахункові палички, а й монетки, намистинки, сірники, камінчики на пляжі і т. д.
«Уява»
Завдання маляти запам'ятати сказані дорослим слова замалювавши їх на папері, а потім, дивлячись на свої малюнки повторити ці слова. Тут кілька етапів. На першому пред'являються прості слова, наприклад: стіл, стілець, людина, зірка. На другому етапі слова ускладнюються (до іменників додаються прикметники) наприклад: старий будинок, летючий жук. На третьому слова стають не такими прямими як на перших двох етапах, наприклад: радість, смуток, старість, казка і так далі. Кількість слів, які пред'являються на кожному етапі необхідно збільшувати поступово. Так само поступово бажано відмовитися від малювання на папері, а запам'ятовувати образ в голові. Цю вправу можна зробити ще складнішою, якщо замість листочка і олівця дати дітям рахункові палички. Тепер їм буде не так просто «намалювати» слово для подальшого відтворення. Але саме такі труднощі дозволять дитині розвинути свою пам'ять.
«Малюнок по пам'яті»
Видайте дитині аркуш паперу й олівець. Дорослий показує яку-небудь картинку протягом приблизно 30 секунд. Малюк її запам'ятовує і перемальовує на листок. Бажано, щоб картинки були намальовані тільки простим олівцем (це для початку), а зображення на них було простим (наприклад, квадрат). Безумовно, необхідно ускладнювати завдання. Для цього можна
1. Пред'являти для відтворення кілька малюнків відразу.
2. Ускладнювати самі малюнки
3. Дати фарби або кольорові олівці і показувати кольорові малюнки.
4. Пред'являти не конкретні (малюнок стільця ). а абстрактні (лінія зигзаг) зображення.
«Пожвавлення»
Запропонуйте малюку уявити яку-небудь тваринку. А потім попросіть оживити його у себе в свідомості. Нехай малюк розповість те, що він уявив. Нехай опише саму тварину, чим вона займається. Якщо цю вправу викликає складнощі у малюка, то можна почати з карток із зображенням тварини. Тобто дорослий показує картку з твариною і пропонує йому описати цю тварину і уявити чим вона може займатися (або чим вона вже займається на картинці). Крім тварин можна уявляти будь-які предмети.
Консультація для батьківна тему:«Роль уяви у розвитку дитини»
Уява — один із найзагадковіших феноменів людської психіки. Чому в одних дітей уява, як бурхлива ріка, а у решти і на маленьке джерельце не схожа. Маючи багату уяву, малюк може "жити" в різні часи: минуле фіксується в образах пам’яті, які довільно відтворюються зусиллями волі; майбутнє малюється в мріях.
У дошкільному дитинстві дитина часто живе в створеному нею світі боїться Баби-Ягусі, мріє стати принцесою і відважним лицарем. Одні діти занадто емоційні і практично живуть у світі своїх фантазій, тому на заняттях вони ніби відлітають у свій світ і годинами готові розповідати про свої чарівні подорожі, незвичайні планети, тварини, квіти. А от інші малюки, навпаки, страждають від недостатності уміння фантазувати, живуть реаліями і завдання щось придумати викликає у них невдоволення і ускладнення.
Уява - це найважливіша сторона нашого життя. Уявіть на хвилину, що людина не володіла б фантазією. Ми позбулися б майже всіх наукових відкриттів і творів мистецтва. Діти не почули б казок і не змогли б грати в багато ігор. А як вони змогли б засвоювати шкільну програму без уяви? Простіше сказати позбавте людину фантазії і прогрес зупиниться! Отже уява, фантазія є вищою і однією з найнеобхідніших здатностей людини. Разом з тим саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається вона особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років.
У процесі сприйняття дитина постійно збагачується враженнями про предмети, явища і зв'язки між ними. Але оскільки життєвий «багаж» дитини дуже малий і можливість оцінки «Що я бачу?» обмежена, в його психіці відбувається постійне перекомбінування вражень. Виникає безліч поєднань, що народжують нові зв'язки між явищами і предметами.
Уява, як і інші психічні функції, зазнає змін з віком дитини. Молодший дошкільник, у якого тільки починає розвиватися уява, відрізняється пасивною формою. Він з великим інтересом слухає казки і потім представляє їх образи як реально існуючі явища. Тобто уява некритично компенсує недолік життєвого досвіду і практичного мислення впровадженням описаних казкових образів в реальне життя дитини. Саме тому вона легко вірить, що вбраний актор - це справжній Дід Мороз або Снігова Королева, боїться злого чарівника або вовка на екрані телевізора, плаче від жалю до Дюймовочки, слухаючи казку. Дитяча афективна уява в дошкільному віці розвивається таким чином: спочатку емоційні переживання у дитини символічно виражаються в героях почутих або побачених ним казок: потім він починає будувати уявні ситуації. До 6 - 7 років діти можуть представляти уявний світ і жити в ньому.
Наприкінці раннього дитинства, коли дитина вперше демонструє здатність заміщення одних предметів іншими, настає початкова стадія розвитку уяви. Потім вона отримує свій розвиток в іграх. Про те наскільки розвинена уява дитини, можна судити не тільки по тим ролям, які вона виконує під час гри, а й по виробам і малюнкам. У першій половині дошкільного дитинства у дитини переважає репродуктивна уяву. Вона полягає в механічному відтворенні отриманих вражень у вигляді образів. Це можуть бути враження від перегляду телепередачі, прочитанні розповіді, казки, безпосереднього сприйняття дійсності. В образах зазвичай відтворюються ті події, які справили на дитину емоційне враження. У старшому дошкільному віці репродуктивна уява перетворюється на уяву, яка творчо перетворює дійсність. У цьому процесі вже бере участь мислення. Цей вид уяви застосовується і вдосконалюється в сюжетно - рольових іграх.
За допомогою уяви створюються образи, ніколи в цілому не застосовувалися людиною в дійсності. Сутність уяви полягає в перетворенні світу. Цим визначається найважливіша роль уяви в розвитку людини як діючого суб'єкта.
Уява і мислення - процеси близькі за своєю структурою і функціями. Л.С.Виготський називав їх "надзвичайно родинними", відзначаючи спільність їх походження і будови як психологічних систем. Уяву він розглядав як необхідний, невід'ємний момент мислення, особливо творчої, так як в мислення завжди включені процеси прогнозування і передбачення. У проблемних ситуаціях людина використовує мислення, і уяву. Сформоване в уяві уявлення про можливе рішення зміцнюють мотивацію пошуку, і визначають його напрямок. Чим більш невизначеною є проблемна ситуація, чим більше в ній невідомого, тим значніше стає роль уяви. Воно може здійснюватися при неповних вихідних даних, оскільки доповнює їх продуктами власної творчості.
Глибока взаємозв'язок існує також між уявою і емоційно-вольовими процесами. Одне з її проявів полягає в тому, що при виникненні у свідомості людини уявного образу вона відчуває істинні, дійсні, а не уявні емоції, що дозволяє уникати небажаних впливів і втілювати в життя бажані образи. Л.С.Виготський назвав це законом "емоційної реальності уяви"
Наприклад, людині треба переправитися на човні через бурхливу річку. Представляючи, що човен може перевернутися, він відчуває не уявний, а реальний страх. Це спонукає його вибрати більш безпечний спосіб переправи.
Уява може впливати на силу емоцій і почуттів, які долають людиною. Наприклад, люди часто переживають почуття тривоги, занепокоєння з приводу тільки уявних, а не реальних подій. Зміна образу уяви може знизити рівень тривожності, зняти напругу. Подання переживань іншої людини допомагає формуванню і прояву по відношенню до нього почуття емпатії, співпереживання. У вольових діях уявлення в уяві кінцевого результату діяльності спонукає до його здійснення. Чим яскравіше образ уяви, тим більше спонукає сила, але при цьому має значення і реалістичність образу.
Уява є значущим чинником, що впливає на розвиток особистості. Ідеали як уявний образ, якому людина хоче наслідувати або до якого прагне, служать зразками для організації його життєдіяльності, особистісного і морального розвитку.
Функції уяви такі:
1. Відтворення вже існуючих реальностей.
2. Створено нових реальностей (тобто творча уява).
Уява забезпечує наступну діяльність дитини:
• побудова образу кінцевого результату її діяльності;
• створення програми поведінки в ситуації невизначеності;
• створення образів, які заміняють діяльність;
• створення образів описуваних об'єктів.
Проте маємо сказати що, досягаючи досить високих ступенів розвитку, уява в середньому дошкільному віці, як і у дітей більш раннього віку, може успішно протікати лише в тому випадку, коли вона безпосередньо пов'язана із зовнішньою діяльністю дитини. Адже якщо уяву спеціально не розвивати, в подальшому настає швидке зниження активності цієї функції.
Для того щоб уявляти, дитині потрібно щось робити: грати, малювати, будувати, розповідати, творити. Знайомлячись на прогулянках, в бесідах з батьками з навколишнім життям, дитина потім відображає сприйняте у своїх малюнках, іграх, і в процесі перетворення накопиченого досвіду формується уява. Слухаючи казки і художні оповіді, відвідуючи спектаклі, роздивляючись доступні її розумінню твори живопису і скульптури, дитина учиться уявляти собі відтворені події, і у неї знову ж таки розвивається уява. Творча діяльність розвиває почуття дітей. Здійснюючи процес творчості, дитина відчуває цілу гаму позитивних емоцій як від процесу діяльності, так і від отриманого результату. Творча діяльність сприяє більш оптимальному і інтенсивному розвитку вищих психічних функцій, таких, як пам'ять, мислення, сприйняття, увага. Останні, у свою чергу, визначають успішність навчання дитини. Разом з тим і сама уява значимо включена в навчальний процес, оскільки вона на 90% складається з відкриття нового. Творча діяльність розвиває особистість дитини, допомагає їй засвоювати моральні та етичні норми розрізняти добро і зло, співчуття і ненависть, сміливість і боягузливість тощо. Створюючи об’єкти творчості, дитина відбиває у них своє розуміння життєвих цінностей, свої особистісні властивості, по-новому осмислює їх, переймається їх значимістю і глибиною. Творча діяльність розвиває естетичне почуття дитини. Через цю діяльності формується естетична сприйнятливість дитини до світу, оцінка прекрасного.
Дошкільний вік є найсприятливішим для розвитку моральної сфери особистості дитини. У цьому процесі важливу роль відіграє емоційна уява, на основі якої виникають передбачені емоції. Дитина починає уявляти наслідки своїх дій та вчинків як для себе, так і для інших людей. Лише завдяки уяві вона може уявити біль і страждання іншої дитини, якій завдали болю, навіть пережити ті самі емоції, поспівчувати їй. Емоційна уява дає можливість регулювати свою поведінку, контролювати себе в стосунках з іншими: «Якщо я так зроблю, друг образиться».
Розкриття смислу власної поведінки засобом емоційного передбачення відіграє провідну роль у духовному зростанні дитини, у формування в неї моральних почуттів та про соціальних форм поведінки (уміння прийти на допомогу, узгодити свої дії з діями товариша, поступитися тощо). Без емоційної уяви не може розвинутися емпатія (співчуття), без неї не можна виховувати у дитини доброту, співпереживання.
Дослідженнями психологів установлено також, що уява тісно пов’язана з регуляцією самопочуття людини. Вона виконує функцію психологічного захисту особистості від травмувальних і гнітючих впливів, пригноблюючи (в уяві) такі ситуації, які компенсують невдачі, знімають фрустрацію. Так дитина може позбутися психотравмувального життєвого впливу через багаторазове варіювання ситуації і гри, доки не позбавиться своїх «кривдників». Якщо життєвий конфлікт набуває глибокого або стійкого характеру, діти вдаються до фантазування, створюють сюжет, в якому «кривдник» шкодує про свій вчинок або сам потрапляє в біду.
Недостатній розвиток уяви призводить до стійких негативних переживань, нав’язливих страхів, тривожності: у дитини знижується самооцінка, порушуються контакти з довкіллям, виникає почуття самотності, зневіри.
Отже, розвиток уяви в дошкільному віці тісно пов’язаний як із формуванням пізнавальних здібностей дитини, її загальним інтелектуальним розвитком, так і зі становленням її особистості, її морального самопочуття.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що завдання батьків - своєчасно оцінити і правильно направити творчі здібності дитини. Та й самі батьки повинні володіти не тільки спонтанною, а й творчою уявою, постійно стимулюючи і розвиваючи її.
Ігри на розвиток уяви
Гра «Гномик» (6-7 років)
Мета:розвиток уяви
Інструкція: «Уяви собі, щ на люстрі в кімнаті сидить гномик. Розкажіть, що він може бачити звідси»
Важливо допомогти дітям зробити опис кімнати з незвичайної для них просторової точки бачення, потрібно, щоб діти уявили недоступні місця для їх очей.
Гра «Зобразити в русі» (6-7 років)
Мета: розвиток уяви
Завдання: розмістити в порядку зростання складності.
Інструкція: «Уявити, що ти перетворився у тигра, який пробирається в джунглях; орла, що летить над скелями; киплячу каструлю; авторучку у якої закінчилося чорнило.
Подорож хмарами (хмаркознавство)
Фантазувати можна і під час прогулянки. Оригінальні обриси хмаринок часто змінюються і стають схожі на різноманітних звірят, цікаві предмети, героїв казок, птахів, чарівні замки.
Гра «Ляпки» (ляпкографія, монотипія)
Ще одна гра на розвиток творчої уяви і фантазії. Зображення ляпок різної форми викликають у дитини появу образів, котрі схожі на знайомі предмети, чудернацьких тварин і птахів...
Для того щоб малюкові було цікавіше гратися, матеріал для гри готується разом з дорослим.
Потрібно скласти навпіл аркуш паперу, а на місце згину (всередину) капнути різних фарб і притиснути – вийде ляпка. Навчити дитину «бачити» образи – завдання дорослого.
Малюнок «Найсмішніше в світі»
Дітям пропонується пригадати, коли вони востаннє сміялися і з чого. Свої найсмішніші ідеї діти втілюють у малюнках, підбираючи різні кольори та форми. Із найсмішніших малюнків створюється виставка.
Така гра забезпечує розвиток почуття гумору та викликає позитивні емоції.
Гра «Вигадай історію»
Дітям пропонують придумати розповідь про незвичайні пригоди уже відомих героїв: про Сніговика, який захотів полетіти на Сонце; про Гнома, який хоче стати велетнем; про Іграшки, котрі ожили...
В кінці гри вибирається найзахоплюючий, найцікавіший твір.
Гра «Казкар»
Ця гра схожа на попередню. Однак тут діти вчаться створювати образи власної казки, якої ще ніхто не чув. Супроводжувати свою розповідь дитина може і власними малюнками.
Ігри з дзеркалом
Діти дуже люблять бавитися із дзеркалом, заглядаючи у нього, змінюючи вираз свого обличчя.
Можна з дзеркальцем і порозмовляти:
«Моє дзеркальце, скажи
Та всю правду покажи:
Якою була Баба-яга?» (Карабас-Барабас,
Попелюшка, Дюймовочка, Коза-Дереза.)
Гра «Геометричне королівство»
Уяву дошкільника можна розвивати і за допомогою мозаїки із геометричних форм. Наприклад, на листку зображені різні геометричні форми, до них треба домалювати елементи так, щоб вийшло зображення предмету, істоти.
Гра «Розмова руками»
Діти обмальовують свої долоньки, а потім «оживляють» їх: домальовують їм ротики, очки, носики... і починають розмовляти з ними:
– Хто ви?
– Як вас звати?
– Що ви вмієте робити?
У кінці розмови ручки обіцяють, що робитимуть тільки гарні справи, ніколи не будуть битися, штовхатися....
Гра «Повітряна кулька»
У цій грі діти вчаться «надувати» уявну кульку, а потім «показувати» іншим і розповідати про неї чудернацькі пригоди.
Гра «Історія з торбинки»
Учасники гри витягують із чарівного мішечка якийсь предмет, перевтілюються у нього та розповідають цікаву історію.
Гра «А що, якби…»
Мета: розвивати фантазію дітей, спонукаючи їх висловлювати свої думки про подію
Варіант 1. Фантастичні гіпотези
ХІД ГРИ
Дорослий висловлює гіпотезу, а діти розвивають її.
Наприклад:
Що було б, якби не було ночі…
Що було б, якби дерева вміли літати…
Що було б, якби будинки були на колесах…
Варіант 2. Наслідки подій
ХІД ГРИ
Дорослий розповідає про будь-яку подію, а дитина продовжує, передбачаючи наслідки.
Наприклад:
Петрик знайшов насіння соняшнику…
Ведмідь прийшов на подвір’я…
Варіант 3. Чого на світі не буває
ХІД ГРИ
Дорослий пропонує дитині намалювати те, чого насправді не буває, і придумати розповідь за змістом зображеного. Чому таке могло трапитися? Що відбуватиметься далі?
Наприклад:
Сніговик стоїть серед квітів, тому що він мріяв побачити літо і попросив чарівника перенести його в теплі краї тощо.
Гра «Стара казка на новий лад»
Мета: розвиток мовлення, уяви, творчого мислення, освоєння понять «більший — менший — ще менший».
Матеріал: казка «Три ведмеді», кружечки, що позначають ведмедів (коричневі, різних розмірів), червоний кружечок (дівчинка).
Хід гри
Ведучий згадує з дитиною казку, використовуючи картинки.
Попросіть дитину вигадати «казку навпаки»: ведмеді заблукали й потрапили до дівчинки. Що вони стали б робити, як повелися? Ведучий пропонує за допомогою кружечків розіграти нову казку
Варіанти:
Наприклад, як суворий Колобок тероризує мешканців лісу, обдурює Лисичку.
Або хлопчик може бути не Мізинчиком, а велетнем…
Або люта Попелюшка ображає сестер і сперечається з мачухою.
Або довірливий Вовк може опинитися у тенетах підступних козенят.
Гра «Оповідки – нісенітниці»
Мета: вчити дітей визначати тезу роздуму вставними конструкціями я гадаю, я знаю, мені здається, на мій погляд; заперечувати невідповідні явища, використовуючи підрядні сполучники бо, тому що.
ХІД ГРИ
Після заслуховування оповідок-нісенітниць діти визначають невідповідності, які вони помітили. Перемагає той, хто назве їх більше.
Подаємо приклади таких оповідок:
1. Влітку яскраво світить сонце, тому діти вийшли на прогулянку. Вони зробили зі снігу гірку й почали кататися на санчатах. Потім зліпили з піску снігову бабу. Ось як весело було дітям!
2. Прийшла осінь, бо почали опадати зелені листочки. Діти пішли на екскурсію до озера. Там вони побачили багато цікавого. На березі озера сиділи два окуні та рак. Коли діти підійшли ближче, то вони впали прямо у воду. Біля озера росло багато берізок, а на їхніх гілочках заховалися серед зелених листочків гриби. Діти підстрибнули й зірвали кілька підберезників. Ось скільки цікавого вони побачили на екскурсії!
Гра «Пофантазуємо разом»
Необхідно дібрати слова, які зазвичай разом не використовуються. Їх необхідно застосувати в одній історії. Припустимо, це – два слова «миша» і «шафа». Тепер різними прийменниками та сполучниками з’єднуємо придумані слова: миша на шафі ( під, за, перед, з-за, позаду, через). Обираємо найбільш вдале поєднання та розвиваємо його далі.
Різновид фантастичного біному
Дітям пропонують слова, на основі яких вони повинні вигадати якусь історію. Наприклад, називають п’ять слів з однієї казки, а шосте слово – чуже.
Варіант 1
Спочатку дитина розповідає відому казку, а ближче до кінця або вже наприкінці дорослий вводить нового персонажа.
Варіант 2.
Разом із набором картинок вводиться незнайомий об’єкт, якого немає в даній казці.
Гра «Салат із казок»
Можна «розіграти» й змішати різні казки, вводячи в їх зміст персонаж із будь-якого оповідання, мультфільму, з життя.
Котиться, котиться Колобок, а назустріч йому – Буратіно з Куркою Рябою. Буратіно й каже:
— Ходімо в Країну Дурнів, я тебе там, Колобочку, закопаю. Виросте коровай – от такий заввишки, от такий завширшки…
Або:
Дюймовочка зустріла Бичка-третячка, аж тут раптом з явився Вовк. Що було далі?
Гра «Фантастичні гіпотези»
Технологія подібних гіпотез досить проста. Вона має форму запитання: «Що було б, якби…?
Зразок
Що було б, якби зникли всі дорослі?
Що було б, якби раптом зникло сонце?
Що було б, якби до нас прийшов крокодил?
Що було б, якби не було дерев і квітів?
Що було б, якби не стало річок?
Що було б, якби не було планети Земля?
Що було б, якби не було води?
Що було б, якби люди не вміли говорити?
Гра «Чому слово так називається?»
Мета: закріпити вміння дітей складати розповідь-роздум із трьох структурно-смислових частин; використовувати складнопідрядні речення з підрядними причини, наслідку в доказовій частині розповіді-роздуму.
ХІД ГРИ
Сова Мудруся пропонує дітям пояснити, чому саме так називається те або інше: підсніжник, подорожник, снігур, звіробій, капустянка…?
Чому казкові герої мають ось такі імені: Незнайко, Цибулино, Снігуронька…?
Гра «Що буде, якщо?»
Мета: вчити дітей самостійно віднаходити варіанти розв’язання проблеми; розвивати творче мислення, увагу, виховувати гуманне ставлення до довкілля.
Варіант 1. Що буде, якщо…
1) сніг не розтане?
2) cонце не сховається?
3) пташки не полетять на південь?
Варіант 2. Що необхідно зробити для того, щоб…
1) урятувати зайчика від вовка?
2) урятувати Колобка від Лисиці?
3) Захистити зайчикові хатку?
4) Допомогти білочці підготуватися до зими?
Примітка.
Під час гри застосовується метод аналізу. Сутність його полягає в тому, що будь-яке завдання розчленовується на низку складових або характеристик. Потім висловлюються пропозиції щодо складової, встановлюються взаємозв’язки різними предметами, явищами.
Гра «Хочу навчитись» (5-6 років)
Мета: розвиток уяви, мислення, зв’язного мовлення
Інструкція: вчитись ніколи е пізно. Чого саме хотіли б навчитись у ведмедя, білочки, лисички, сонечка.
Гра «Чарівний мішечок»
Мета: розвиток уяви, уваги, сенсорики.
У непрозорий мішок покладіть самі різні предмети: іграшки, фрукти, небиткий посуд та інші елементи. Попросіть вашого малюка на дотик вгадати предмет.
Гра «Що трапилося?» (5-7 років)
Мета:розвиток креативного мислення, уяви, мовлення
Потрібно скласти речення в розповідь:
– По вулиці їхала машина, тому у Діда Мороза була зелена борода;
– Падав синій сніг, тому сьогодні наша кішка залишилася голодною;
– Тато приніс маленьке цуценя, тому ввечері довелося запалювати свічку.
Гра «Яким буває?» (5-7 років)
Мета:розвиток уміння виділяти властивості предметів, творчого мислення, мови
Потрібно придумати якнайбільше властивостей: яким буває будинок, дерево, автомобіль, корабель, метелик, кішка.
Наприклад: будинок буває великим, маленьким, дерев’яним, новим, старим.
Гра «Хто ким буде?» (5-7 років)
Мета: розвиток уваги, уяви, мислення, мовлення
Діти сидять у колі. Ведучий запитує по черзі кожну дитину:
Ким буде яйце, курча, хлопчик, жолудь, насінина, ікринка, гусениця, борошно, залізо, цегла, тканина, учень, хворий, дівчинка, брунька, цуценя, шкіра, теля, дошка, пташеня, козеня, ягня?
Під час обговорення відповідей важливо підказати можливість кількості варіантів.
Наприклад, з яйцями може бути пташеня, крокодил, черепаха, змія, яєчня. Виграє той у кого більше відповідей.
Консультація для батьківна тему:«Розвиваємо увагу»
Увага - це найважливіша якість, що характеризує процес відбору потрібної інформації й відкидання зайвої. Справа в тому, що в людський мозок щомиті надходять тисячі сигналів із зовнішнього світу. Якби не існувало уваги (своєрідного фільтра), то наш мозок не зміг би уникнути перевантаження.
Розрізняють три види уваги: мимовільна, довільна, післядовільна.
Мимовільна увага виникає без будь-яких зусиль зі сторони людини, тобто вона не має за мету бути уважною.
Довільна увага залежить від вольових зусиль людини.
Післядовільна увага також має ціленаправлений характер, але не вимагає ніяких вольових зусиль. Вона виникає після того, як була викликана довільна увага. Після певних вольових зусиль, через деякий час дитина «входить в роботу» і починає легко, без зайвої напруги концентруватися на ній. Післядовільна увага з’являється тоді, коли важливим для дитини стає не тільки результат роботи (як при довільній), а й сам її процес. Цей вид уваги є найпродуктивнішим.
Довільну увагу можна охарактеризувати словами «треба працювати», а післядовільну – «хочу працювати», людина отримує задоволення від роботи. Хороша увага – це вміле поєднання довільної та мимовільної, вміння при необхідності активно «вмикати» довільну увагу, вміти залишатися в ній необхідний для роботи час. Увага має певні властивості: обсяг, стійкість, концентрація, вибірковість, розподіл, довільність.
Характерною рисою уваги дитини дошкільного віку є те, що вона викликається зовні привабливими предметами, подіями, людьми й залишається зосередженою доти, поки в дитини зберігається безпосередній інтерес до сприйманих об'єктів. Увага в цьому віці, як правило, рідко виникає під впливом внутрішньо поставленого завдання або міркувань, тобто фактично є мимовільною.
З початком навчання в школі розвиток довільної уваги у дітей стає надзвичайно важливим, адже без неї (як і без інших психічних процесів неможливе засвоєння шкільної програми). Зробити це можна за допомогою підвищення мотивації до навчання (заохочення, обіцянка нагороди на хорошу оцінку і т.п.), а також за допомогою ігор та вправ.
Ігри на розвиток уваги
Лабіринти, знайди відмінності, пошук парних зображень, знайди однакові картинки, знайди нісенітниці...
Знаходження змін, перестановок, що відбулися на картинці, у кімнаті.
На столі розкласти від 5 і більше різноманітних предметів. Запропонувати дітям розглядати предмети протягом 1-2 хвилин. Після цього всі повинні вийти з кімнати або відвернутися від столу. У цей час хтось із батьків змінює розташування предметів або прибирає один (кілька) з них. Повернувшись до столу, діти повинні постаратися визначити , що змінилося в розташуванні й кількості предметів. Перемагає у грі той, хто першим відзначить більше змін.
Що змінилося?
Дитина малює будь-яку нескладну картинку (кішку, будиночок і т.п.) і передає її дорослому, а сам відвертається. Дорослий домальовує кілька деталей і повертає картинку. Дитина повинна помітити , що змінилося в малюнку. Потім дорослий і дитина можуть помінятися ролями.
Знаходження різних геометричних фігурок, "захованих" на зображенні.
В цю ж гру можна грати і наступним чином. Коли ви гуляєте з дитиною на вулиці або йдете за покупками можна пропонувати їй знайти на дитячому майданчику усі квадрати чи трикутники, чи овали…
Мінне поле
В цю гру можна гратися ввечері вдома на будь-якому листку в клітинку. Дитині пропонується листок з розкресленим «полем» і зображеними на ньому «мінами». Потім це «поле забирається, а замість нього дають чисте «поле», де дитина повинна позначити «міни».
Змальовування по клітинках
Дитині дається аркуш в клітинку (велику або дрібну), зразок для малювання (орнамент або замкнута фігура), олівець. Необхідно перемалювати візерунок по клітинках.
Закресли
Дитині пропонується таблиця із зображенням знайомих йому предметів.
Для дітей дошкільного віку на перших етапах роботи пропонується 2-3 рядки (не більше 24 знаків). А також пропонується закреслити тільки один предмет в кожному рядку. У міру занять збільшується кількість пропонованих для роботи рядків і кількість предметів , які дитина повинна закреслити.
Далі дитині пропонується закреслити один предмет і підкреслити інший або розфарбувати один предмет в зелений , а інший - в синій колір і т.д.
А також треба фіксувати час виконання завдання, наприклад за допомогою секундоміра.
Будь уважним!
На кожну команду дорослого діти (чи діти і хтось із батьків) виконують певний рух: «Зайчики - стрибати», «Коники - скакати», «Пташки - махати руками», «Раки - задкувати назад».
Коли дорослий піднімає руки вгору, дитина плескає, коли розводить в сторони - плескає, опускає вниз - підстрибує. Рухи виконуються повільно, поступово збільшуючи темп.
Якщо дорослий піднімає руки вгору - дитина плескає; якщо руки в сторони - тупає; руки вниз - завмирає.
Чотири стихії
Дорослий дає команди – діти (чи діти і хтось із батьків) повинні на них виконувати певні рухи:
«Земля» - опустити руки вниз;
«Вода» - витягнути руки вперед;
«Повітря» - підняти руки вгору;
«Вогонь» - призвести обертання руками в променезап'ясткових і ліктьових суглобах.
Хто помиляється, вважається переможеним.
Їстівне – неїстівне
Залежно від названого предмета (їстівний він чи ні) дитина повинна ловити або відбивати м'яч, кинутий йому дорослим.
"Заборонене слово"
Вибираємо заборонене слово, це може бути який-небудь колір (жовтий) або якість (маленький). Кидаємо дитині м'яч, одночасно ставлячи запитання. (Море синє, а сонце? Якого кольору троянда? А ромашка? Слон великий, а мишка?) Дитина повинна давати точну відповідь, не забуваючи замість заборонених слів говорити "абракадабра".
Більшість запропонованих ігор можна і потрібно використовувати вдома для розвитку уваги дитини. Впевнена, що ви, батьки, можете пригадати ще багато цікавих ігор із свого дитинства та грати у них разом із своїми дітьми.
Консультація для батьків: "Як підготувати дитину до школи"
Тест: Чи готова ваша дитина до школи?
1. Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
2. Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається та навчатися їй буде цікаво?
3. Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
4. Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
5. Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
6. Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
7. Чи вміє вона відмінювати іменники за числами (наприклад, олівець-олівці)?
8. Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9. Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?
10. Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
11. Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?
12. Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
13. Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації”)?
14. Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
15. Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
16. Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
17. Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
18. Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:
§ 15-18 – Ваша дитина готова йти до школи. Ви недарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
§ 10-14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
§ 9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом із дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.
.jpg)
Коментарi